У 1883 році Канадська Тихоокеанська залізниця продовжила свою колію від Медик Хат до Калгарі. Крім того, залізниця придбала території – 3,5 мільйона акрів землі між Брукс і Калгарі в рамках угоди з урядом Домініону про будівництво нової лінії. Землі вздовж цих залізничних ліній стали придатними для ведення фермерського господарства.
У 1884 році залізниця почала продавати землі фермерам, які емігрували до Канади. Значна частина земель була позбавлена достатнього водопостачання. Тоді здійснили масштабну іригаційну схему біля річки Боу, вона дозволила зробити землі придатними для ведення сільського господарства. Детальніше на edmonton.name.
Будівництво елеватора Alberta Wheat Pool
Іригаційний проєкт завершили у 1914 році. Тоді через війну в Європі до Альберти почали їхати переселенці. Найбільше людей прибуло у 1920 році, в той час, коли Канадська Тихоокеанська залізниця проклала лінії по більшій частині районів. Одна з них простягалася на Південь від Брукс до села Скандія.
У 1928 році в цьому селищі завдяки об’єднанню фермерів побудували елеватор Alberta Wheat Pool. В той час відбувався активний кооперативний рух фермерів в Альберті. Засновником цього руху став Генрі Вуд. Фермери провінції скаржилися на контроль з боку незалежних зернових компаній, які встановлювали ціни на продукцію на власний розсуд. Внаслідок цього з урахуванням різких коливань міжнародного попиту на зерно, фермери часто переходили від успіху до банкрутства протягом коротких проміжків часу.
На думку Вуда, потрібно було створювати власний кооператив, через який фермери матимуть змогу об’єднувати своє зерно і продавати його у найбільш вигідний час, а прибутками ділитися одне з одним.
Чоловік зміг переконати інших, тому, коли побудували елеватор, Генрі Вуд став його першим керівником. Незабаром елеватори Alberta Wheat Pool почали будувати в більшості фермерських громад, які мали вільний доступ до залізниці. Згодом об’єднання Вуда стало найбільшою зерновою компанією в провінції.
Елеватор Alberta Wheat Pool побудували з дерева. Він обробляв 100 тонн зерна за годину. Елеваторна яма вміщала в себе приблизно 10 тонн зерна.
Протистояння фермерів 
Те, що першим елеватором у селі Скандія став елеватор Alberta Wheat Pool, було цілком доречно, адже фермери цього регіону уже певний час об’єднувалися через колективну образу на залізницю. Бо вона продавала їм їхні землі, крім того, доводилося платити високу ціну за воду, при цьому терпіти низький прибуток.
Врожайність зернових у Скандії була високою, але 80 акрів виділених на ведення господарства було недостатньо, це провокувало падіння прибутку, який був не стабільним. В Альберті почало з’являтися все більше асоціацій направлених на боротьбу з залізницею. Зрештою у 1934 фермери на чолі з Карлом Андерсоном утворили Східний іригаційний округ, який перебрав на себе управління водопостачанням від Канадської Тихоокеанської залізниці. Попри високу вартість, зрошувальна вода принесла користь у посушливі роки, коли інші частини Альберти страждали від посухи.
Продуктивність землі в районі Скандія була високою, у 1937 році Федеральна зернова компанія побудувала там ще один елеватор. Під час Другої світової війни попит на канадське зерно зріс, залізничне сполучення зі Скандією відбувалося тричі на тиждень.
Після війни Alberta Wheat Pool викупила елеватор у Федеральної компанії й невдовзі закрили його. Зрештою, завдяки покращенню доріг фермерам стало зручніше возити своє зерно до Брукса. Тому у 1977 році елеватор у Скандії закрили.
Через кілька років старий елеватор було передано District Historical Park and Museum, і він став центральним елементом сільськогосподарського музею. У 2008 році йому дали статус провінційного історичного ресурсу.
