Питання підтоплень і стихійних лих для Альберти і Едмонтона зокрема є достатньо резонансним, адже регіон не з чуток знає про «Ахілесову п’яту» краю, як мінімум, так стверджують експерти. Лише з початку ХХ століття і до нині стихія двічі завдавала болючого удару регіону, особливо пам’ятним вважається повінь 1915 року. Як то кажуть: «Без минулого не існує майбутнього». Тож спробуємо розібратися в питанні, яке не на жарт турбує столицю Альберти, як і саму провінцію загалом. Далі на edmonton.name.
Повені, що запам’ятаються
28 січня 1915 року назавжди вписане в літопис міста сумними літерами, коли головна родзинка міста принесла в регіон біду. За десяток годин рівень води в Північному Саскачевані піднявся на десять футів. Як підсумок, будинки, лісопильні, угіддя і чимало інших людських надбань знесла вода. Навіть попри намагання залізничників зупинити повінь, точніше заблокувати наплив всього того, що зірвала з собою вода, методом встановлення вагонів, не вдалося встояти під натиском стихії.
Статистика свідчить, що в середньому раз на сто років в регіоні трапляється повінь і 2013 рік став яскравим підтвердженням. Трагедія в Калгарі завдала збитків регіону в розмірі близько п’яти мільйонів доларів.
Що робити і що зроблено? Говорять фахівці
Невдовзі після 2013 року експерти, фахівці і керівництво регіону обрали і визначили три пріоритетні шляхи, які можуть стати панацеєю в ситуації з повенями.
- Побудувати дамбу “Дженезі” вартістю в 500 мільйонів доларів
- Будувати дамби вздовж Північного Саскачевану. За попередніми даними їх будівництво обійшлося б в 100 мільйонів доларів.
- Нічого не робити і сподіватися на “її величність долю”, що вона наступного разу буде більш лояльною.
Статистичні дані свідчать, що житель Едмонтона має 56-відсотковий шанс пережити повінь, а отже ризик більш ніж вагомий.
Деякі експерти сходяться на тій думці, що будівництво дамби поруч зі спільнотами Кловердейл, Рівердейл і Россдейл можуть позитивно вплинути на ситуацію, при умові, що загальна протяжність дамб буде близько 10 кілометрів. За їх підрахунками на всі будівельні, і не лише, роботи може піти близько 100 мільйонів доларів. Що саме з того “не лише”, це перенесення доріг, інфраструктури, дерева, які знаходяться на місці потенційних дамб
А деякі інженери вважають, що спорудження дамби в тридцяти кілометрах на захід від Едмонтона може стати саме тим рятівним жилетом для регіону і рекомендують зробити це в долинах Північного Саскачевану.
За оцінками експертів під потенційною загрозою в сучасності перебувають рівнини долин Едмонтона, серед яких близько двох тисяч будинків, а це майже чотири тисячі мешканців. Якщо ж говорити про пам’ятки, то під загрозу підпадає туристична родзинка міста “Форт-Едмонтон”.
З повені 1915 року місто зробило висновки, що не потрібно будувати житлові масиви на рівнинах долин, адже вони першими підпадатимуть під натиск стихії.
Існує й інша точка зору, яка вказує на необхідність будування греблі неподалік Едмонтона і далеко не одної. Ця теорія стверджує, що дамби не є панацеєю і вони лише створять нові озера і водосховища, що лише відтермінує неминуче і змінить локацію повені.
Попри те, що в Альберті вже є дві греблі – Бразо і Нордег, та вони знаходяться на відстані, яка не забезпечує повноцінного ефекту від них для Едмонтона, та в порівнянні з дамбами їх ефект для міста відчутний.
Впевнені, що рішення в майбутньому буде таким, що прийдешні покоління не будуть страждати від того, що на початку ХХІ століття, хтось зволікав з рішенням.
Але й ніхто не скасовував чекати від матінки-природи поблажливості, позаяк відомо, які б не були фортифікаційні споруди – перед повінню нічого не встоїть. А, щоб природа була ласкавою, не потрібно її кривдити.