Побачити койота посеред дикого лісу — цілком очікувано. Побачити його за кілька кварталів від житлових будинків — уже привід здивуватися. Але для Едмонтона це давно перестало бути рідкістю. Місцеві жителі регулярно помічають цих хижаків у парках, на велосипедних доріжках і навіть біля приватних будинків. І ні, місто вони не переплутали. Просто койоти давно зрозуміли те, що люди відкрили для себе значно раніше: Едмонтон — цілком придатне місце для життя.
Схожі історії можна знайти й в інших канадських містах. Наприклад, Монреаль уже давно має власних «міських знаменитостей» — єнотів, які настільки впевнено почуваються серед людей, що часом складається враження, ніби саме вони є справжніми господарями окремих районів. Щоправда, між ними та койотами є одна суттєва різниця. Єнот, попри свою репутацію невтомного мисливця за сміттєвими баками, усе ж не є великим хижаком. Койот же стоїть значно вище в харчовому ланцюгу, тому його поява біля житлових кварталів викликає набагато більше запитань і часом навіть занепокоєння.
Водночас для фахівців у цьому давно немає нічого дивного. Койоти не «захопили» Едмонтон і не прийшли сюди випадково. Вони лише навчилися жити поруч із людьми, використовуючи парки, долину річки Норт-Саскачеван, зелені зони та інші природні куточки, які збереглися у великому місті. Детальніше про те, чому койоти дедалі частіше з’являються в Едмонтоні, як вони співіснують із людьми та чому містянам не варто панікувати через такі зустрічі, розповідає edmonton.name.
Особливості раціону та адаптації: чому койоти легко прижилися в Едмонтоні
Койот — один із найуспішніших хижаків Північної Америки. Його природний ареал простягається від Аляски та Канади до Центральної Америки, а за останні десятиліття він навіть розширився на схід континенту. На відміну від вовків, які потребують великих малозаселених територій, койоти виявилися напрочуд винахідливими. Вони швидко зрозуміли, що поруч із людьми теж можна знайти все необхідне для життя. І, схоже, цю «науку» вони засвоїли на відмінно.
Основу їхнього раціону становлять миші, полівки, кролі, білки, птахи, жаби та комахи. Не гребують вони і ягодами, плодами чи падаллю. Саме така невибагливість дозволила койотам освоїти не лише дикі прерії та ліси, а й великі міста, зокрема Едмонтон. Щоправда, якщо домашній кіт чи маленький пес опиняться без нагляду, особливо вночі, койот може сприйняти їх як потенційну здобич. Саме тому міська влада постійно радить не залишати домашніх улюбленців самих у парках і зелених зонах.
Попри репутацію небезпечного хижака, койоти зазвичай уникають людей. Зустрівши людину, вони найчастіше просто відступають. Конфлікти виникають переважно тоді, коли тварин підгодовують або вони звикають до людської присутності. Трапляються і випадки, коли койоти полюють просто в межах міста. Наприклад, жителі Едмонтона неодноразово ставали свідками, як вони ловили кролів або гусей у парках, а іноді навіть переслідували їх просто на очах у перехожих. Видовище не з найприємніших, але для природи цілком звичайне: койот не знає, що опинився в місті, — він просто живе за законами дикої природи.
Долина Норт-Саскачеван та кормова база: чому койоти обрали Едмонтон
Якщо здається, що койоти одного дня просто вирішили переїхати до Едмонтона, то це не зовсім так. Насправді люди й койоти давно живуть на одній території, просто колись тут було значно менше людей і значно більше дикої природи. Коли місто почало розростатися, воно поступово охопило землі, які вже були домівкою для цих хижаків. Тож правильніше сказати не те що койоти прийшли до Едмонтона, а те, що Едмонтон виріс навколо них.
Втім, залишитися в місті вони змогли не випадково. Однією з головних причин стала величезна долина річки Норт-Саскачеван, яка проходить через усе місто. Ліси, яри, чагарники та численні парки утворюють своєрідні зелені коридори, якими койоти можуть пересуватися майже непомітно для людей. Для них це майже такі самі природні маршрути, як і сотні років тому, хоча поруч давно курсують автомобілі та височіють багатоповерхівки.
Не менш важливу роль відіграє і достаток їжі. У міських парках і зелених зонах мешкає чимало кролів, білок, мишей, полівок і водоплавних птахів — саме тих тварин, які становлять основу раціону койотів. Часом вони можуть скористатися і тим, що залишають після себе люди: недбало викинутими харчовими відходами або кормом, залишеним для безпритульних тварин. Для хижака це означає лише одне — у місті є всі умови, щоб вижити.
Є і ще одна причина, про яку згадують біологи. У межах великого міста койоти майже не мають природних ворогів. Вовки тут не мешкають, а люди, попри насторожене ставлення до хижаків, не полюють на них так, як це було колись. У результаті Едмонтон став для койотів своєрідним компромісом між дикою природою та міським середовищем. І схоже, цей компроміс їх цілком влаштовує.
Напади на домашніх тварин та правила безпеки: як співіснувати з койотами в Едмонтоні
Попри те, що койоти здебільшого уникають людей, повністю безконфліктним таке сусідство назвати не можна. Час від часу в Едмонтоні трапляються випадки, коли хижаки нападають на домашніх котів або невеликих собак. Дослідження екологів з Університету Альберти підтверджують: у зимовий період домашні тварини складають до 2 % раціону міських койотів. На щастя, випадки агресії безпосередньо щодо людей залишаються надзвичайно рідкісними й становлять менше ніж 1 % від усіх зареєстрованих інцидентів.
Найгучніші історії зазвичай пов’язані саме з нападами на домашніх тварин. Кілька разів у різних районах Едмонтона камери відеоспостереження фіксували койотів, які забігали на подвір’я або переслідували котів просто житловими кварталами. Такі відео швидко поширювалися в соціальних мережах і щоразу викликали жваве обговорення. У більшості ситуацій койот, помітивши людину, обирає втечу, а не конфлікт.
Саме тому міська влада Едмонтона робить ставку не на винищення хижаків, а на співіснування з ними. Жителям рекомендують не залишати корм для домашніх тварин надворі, щільно закривати сміттєві контейнери, не підгодовувати диких тварин і вигулювати невеликих собак на повідцю, особливо поблизу парків і долини річки Норт-Саскачеван. Якщо ж койот усе-таки підійшов занадто близько, фахівці радять не тікати, а навпаки — голосно заявити про свою присутність, підняти руки, шуміти й дати тварині зрозуміти, що перед нею не потенційна здобич. І, як показує практика, у переважній більшості випадків цього цілком достатньо, щоб хижак швидко змінив маршрут.
Екологічне співіснування: як Едмонтон вчиться жити поруч із дикими койотами
Співіснування з койотами вимагає від людей уважності, але водночас є свідченням того, що природа в Едмонтоні не відступила перед бетоном і асфальтом. Далеко не кожне велике місто може похвалитися тим, що його парки й зелені зони залишаються домівкою для диких хижаків.
Звісно, таке сусідство накладає певні обов’язки на мешканців, проте воно нагадує: люди не єдині господарі цієї території. Можливо, саме вміння жити в гармонії з природою, навіть коли вона часом показує гострі зуби, і є однією з головних ознак сучасного, екологічного та справді привабливого міста. Едмонтон це доводить щодня.