Станція вважається головним об’єктом промисловості, а колись вона виробляла велику кількість електроенергії для едмонтонців. Крім того, її дизайн був розроблений Максвеллом Дьюаром. Станція залишається однією з найстаріших прикладів промислового дизайну середини ХХ століття, що зберігся в Альберті. Про те, як побудували, та інші цікаві факти при станцію, читайте далі в статті на edmonton.name.
Історія виникнення
Вперше електроенергія в місті почала вироблятися у 1902 році, ще до того, як Альберта вступила до Конфедерації. Власником станції став Алекс Тейлор, пізніше її передали у власність мерії Едмонтона. Мерія заплатила власнику 13 000 доларів. Тоді ця станція була єдиним електричним об’єктом в Едмонтоні, вона виробляла чверть електроенергії Альберти.
У 1930 роках люди почали активно використовувати електроенергію, Едмонтон почав розростатися, сюди приїздили емігранти. Тоді владою було прийнято рішення будівництва на базі електростанції заводу низького тиску, який задовільнить зростаючі потреби міста. Максвелл Дьюар, який пізніше став архітектором Едмонтона, спроектував частини будівлі та забезпечив їх гарну архітектуру. Установка станції низького тиску включила в себе:
- Двоповерховий зал, який сполучався з машинним залом.
- Машинний зал, висота якого склала 11 метрів із поглибленою бетонною конструкцією, яка підтримувала турбіни, що виробляли електроенергію.
- Котельню, вона була найбільшим елементом конструкції, її облаштували промисловим, сталевим каркасом, який підтримував котли.
- Котли спочатку працювали на вугіллі. Вугілля доставлялося на станцію залізницею, яка сполучала Едмонтон-Юкон і Тихоокеанську залізницю. У 1955 році роботу станції перевели на природний газ.
Насосна станція №1 була розташована на південь від станції низького тиску, в ній було оригінальне обладнання. Розробка бювету стала першою розробкою Джона Паула майбутнього едмонтонського бізнесмена.
Насосна станція №2 була розташована вздовж річки Північний Саскачеван між станцією низького тиску і містом Уолтердейл, її побудували у 1955 році. Вона мала невелику диспетчерську.
Вже у 2001 році міський уряд Альберти визначив станцію низького тиску і насосну станцію №1 як історичні ресурси провінції. Ці ж будівлі, як і бювет №2, також зазначені в міському кадастрі історичних пам’яток.
В цілому станція припинила виробляти електроенергію у 2008 році. Повністю її вивели з експлуатації у 2012 році.
У 2013 році міська рада Едмонтона одностайно проголосувала за інвестування в станцію – 3 мільйони доларів, планувалося відновити електропостачання протягом 10 років. Техніко-економічний звіт, який був зроблений на замовлення міста, вказав, що на модернізацію об’єкта потрібно витратити 87 мільйонів доларів.
Вже у вересні 2019 року міська влада ухвалила план реконструкції району Россдейл, в план входило відновлення і використання конструкції електростанції Россдейл.
Цікаві факти
- Завод низького тиску розташували на захід від місця, де, як вважають колись був Форт-Едмонтон.
- Завод низького тиску частково побудували люди, щоб захистити місто під час Великої репресії.
- Велика частина вугілля, яке спалювалося на цій станції під час роботи, видобували в долині річки Північний Саскачеван.
- Потужність станції в роки розквіту станції на початку започаткування і роботи становила 25 мегаватт, в період розквіту – 390 мегаватт.
- Деталі для встановлення турбіни на заводі були втрачені в морі, коли корабель, який перевозив їх з Англії, потопили.
- На початку започаткування станція мала 5 димових труб, на період розквіту, їх було 7.
