Джозеф Лукач — це велика людина, яка зробила вагомий внесок в охорону навколишнього середовища. Він був успішним інженером, підприємцем, керівником бізнесу. Впродовж усієї своєї кар’єри Лукач удосконалив промисловість Альберти й прагнув до поліпшення якості повітря в Едмонтоні, Калгарі та інших містах провінції, пише edmonton.name.
Важка праця з дитинства
Джозеф Лукач з’явився на світ 22 березня 1934 року в невеликому угорському селі в сім’ї фермерів, які намагалися на крихітній ділянці землі заробити на життя. З раннього дитинства Джозеф і його старший брат Кароль допомагали батькам по господарству. Коли хлопчикові виповнилося 4 роки, сім’я переїхала в сусіднє село Шомодьсард. Там вони купили у місцевого поміщика ділянку землі. Потім голова сімейства взяв кредит під заставу цієї землі, щоб придбати нову молотильну машину. Це був перший урок підприємницького мислення для Джозефа.
Школа була ще тим випробуванням для малого Лукача, він дуже не любив уроки, єдиним предметом, який подобався хлопчині, була фізика. У 1953 році юнак серйозно задумався над тим, щоб пов’язати своє життя з цією дисципліною і вступив до Будапештського університету технології та економіки. Однак уже за тиждень його відрахували з навчального закладу, бо він не повідомив, що його батьки були «куркулями» (так Сталін називав селян, які володіють землею і машинами). Завдяки друзям Джозефу Лукачу вдалося уникнути відряджання в трудовий табір і влаштуватися на шахту. У 1954 році юнак заявив, що він сирота, і його прийняли до Університету Мішкольца, де він почав вивчати гірничу справу. Під час навчання Джозеф проявив себе з хорошого боку, і вже на третьому курсі у нього з’явилася можливість перейти на спеціальність інженера-нафтовика.
У 1956 році на осінній семестр Лукач разом зі своїм невеликим класом інженерів-нафтовиків перевівся до University of Sopron, що межує з Австрією. 23 жовтня почалася Угорська революція, але за 12 днів її придушила Росія. Група разом із викладачами та студентами лісотехнічного факультету пішки перейшли кордон з Австрією, коли російські солдати увійшли в Угорщину. Кілька країн погодилися прийняти біженців із хорошою освітою. 15 січня 1957 року група прибула до Канади на борту судна «Колумбія». У 1958 році Джозеф зіграв весілля зі своєю обраницею Гелен.
Траян Нітеску, президент компанії «Canadian Fina» в Калгарі, вибрав зі списку біженців Лукача і запропонував йому роботу і квитки на проїзд до Калгарі. Працювати було дуже важко, ціле літо чоловік вручну розчищав смуги відведення від тополь.
Дружині Гелен потрібно було знайти місце для проживання і роботи. Вона влаштувалася хатньою робітницею в Едмонтоні. Старання Джозефа справили приємне враження на його бригадира, і він розповів усе Нітеску. Таким чином, Джозеф отримав чотирирічну стипендію, що дало йому змогу разом із дружиною винайняти будинок в Едмонтоні.
Одного разу на вихідні Лукач вирушив автостопом до Університету Альберти в пошуках інженерного факультету. Випадково він познайомився з деканом, який дозволив йому вступити на третій курс, за умови, що чоловік складе іспит з англійської мови. Протягом кількох років Джозеф був найкращим студентом. У 1959 році він здобув ступінь бакалавра в галузі нафтогазового машинобудування.
Унікальні інновації
Після отримання диплома Лукач почав працювати на експериментальному газовому заводі компанії «Canadian Fina Oil» у Віндфоллі. Однак знову повернувся до університету, щоб розв’язати проблеми, що виникли на цьому заводі, який переробляв газ із високою концентрацією сірководню. Цей елемент був основною причиною кислотних дощів. Здобувши ступінь магістра в рекордно короткі терміни, Джозеф продовжив працювати в «Canadian Fina Oil», застосовуючи отримані знання на практиці.
У 1965 році консультант з питань нафти й газу Род Макденіел запропонував Лукачу створити інноваційну компанію, яка застосовувала б незвідану галузь обчислювальної техніки для перероблювання нафти й газу. Джозеф погодився і звільнився із заводу. Таким чином, він став співзасновником нової компанії «Western Research and Development Ltd.». У 1971 році Джозеф і Род продали її «Bow Valley Industries Ltd.», а Лукач залишився на посаді президента. Незабаром він знайшов іншу проблему в промисловості, яку терміново потрібно було вирішити. Згідно з правилами Альберти, труби газових заводів необхідно регулярно перевіряти на викиди, але цього не відбувалося, бо ніхто не хотів займатися. Джозеф і його команда взялися за справу, піднімаючись на велику висоту в будь-яку погоду, щоб взяти проби й виміряти витрати. Результати показали, що жодна установка не досягла регламентованого рівня вилучення сірки. Це стало основою для наступного починання Лукача. Він разом із командою створив 2 революційних прилади — монітор викидів із труби й аналізатор замкнутого циклу, який міг аналізувати й контролювати роботу заводу.
Турбота про навколишнє середовище
Завдяки Лукачу та його інноваціям газові заводи Альберти стали витягувати понад 99% сірки з газу, і провінція стала зразком екологічної ефективності для всього світу. Команда Лукача випустила перший і єдиний підручник з цього процесу і почала проводити семінари, щоб поділитися з іншими своїми знаннями.
У 1990 році «Western Research and Development Ltd.» перетворилася на домінантну у всьому світі компанію з виробництва аналізаторів сірки. У підсумку 50 країн прийняли підходи та системи компанії. Завдяки цьому Альберта здобула міжнародне визнання як провінція з найчистішими заводами з перероблювання сірчистого газу, що має технічний досвід і здатність розв’язувати великі екологічні проблеми.
Джозеф взяв активну участь у роботі International Air Pollution Control Association (пізніше перейменованої в Air and Waste Management Association). Він пропрацював у ній понад 50 років на посадах директора, віцепрезидента, ставши шанованим у всьому світі лідером у сфері контролю промислових забруднень. Тим самим, справивши позитивний вплив на стан навколишнього середовища в усьому світі.
За всю свою кар’єру Лукач отримав безліч нагород, зокрема від AWMA та Асоціації професійних інженерів і геологів Альберти. У 2022 році йому присудили Платинову ювілейну медаль королеви Єлизавети II. А у 2023 році — включили в Орден Альберти за видатні досягнення.
26 березня 2024 року він пішов із життя.
